Mikroskop pana Jurka - Ми повертаємося у майбутнє

З нетерпінням львів’яни чекали цих вихідних. Сонячним осіннім днем люди численними групами вирушали до Золочева, де їх чекало яскраве видовище. 15 -16 жовтня в Золочеві відбувся п’ятий ювілейний щорічний історико-культурний фестиваль. Він був організований львівським товариством збереження історичної спадщини „Галицький лев”.

Ми повертаємося у майбутнє З нетерпінням львів’яни чекали цих вихідних. Сонячним осіннім днем люди численними групами вирушали до Золочева, де їх чекало яскраве видовище. 15 -16 жовтня в Золочеві відбувся п’ятий ювілейний щорічний історико-культурний фестиваль. Він був організований львівським товариством збереження історичної спадщини „Галицький лев”. В програму фестивалю увійшли: лицарський турнір, конкурс костюмів, змагання лучників, масові бої, історичні танці та концерт гурту „Black Jack”. Своєю оригінальністю вражало змагання з метання списів та кинджалів. Звісно, в такий день хотілося б згадати історію самого Золочева та його замку. Золочів – це невелике, мальовниче місто, розташоване на лівому березі річки Золочевка. (притока Західного Бугу) . Археологічні розкопки, які були проведені на території міста у 1962 році, свідчать про те, вже у період раннього заліза (VIII- VII ст. до н.е.) тут заснували поселення. Перша письмова згадка про Золочів відноситься до 1427 року, як про шляхетську маєтність родині Щечонів. Перша згадка про Золочів, як місто відноситься до 1442 року, коли польський король Владислав ІІІ подарував магнату Яну Сенинському кілька десятків сіл. Серед них було названо і Золочів. Власниками Золочева були пізніше також різні польські феодали з родин Струмелів, Гурків, Зборовських, Собеських та інших. Золочів виріс на перехресті важливих торгівельних шляхів. Через нього проходив, зокрема, тракт з коломийських та долинських солеварень на Волинь і Литву і дорога зі Львова через Глиняни у напрямі на Броди та Тернопіль. Вигідне розташування Золочева сприяло його економічному зростанню. З кінця XV століття цей населений пункт став важливим торгівельний центром західного Поділля. 15 березня 1523 року Золочів дістає магдебурзьке право, за яким місто переходить на самоуправління. Золочів був також замком-фортецею і займав важливе місце на передовій оборонній позиції Львова. За мурами замку ховалось населення Золочева і навколишніх сіл від татар, які часто робили набіги на місто і спалювали його. В XVI столітті, наприклад, татарські орди нападали на Золочів десять разів. У 1672 році, коли на Львів насувалася турецька армія під командуванням Капудана - паші, Золочівський замок протягом шести днів стримував ворога. Замок-фортеця, який зберігся донині був побудований Якубом Собеським, батьком майбутнього короля Яна ІІІ Собеського. Він оточений бастіонами та куртинами. Добре збереглися земляні естакади для артилерії і капоніри. До міста вели чотири брами – Львівська, Білокаменецька, Тернопільська і Залозецька. В середині XIX століття мури, що охороняли місто, були за наказом австрійського уряду знесенні. В 1834 році фортеця стала державною власністю австрійського уряду. Золочів виник як приватне місто і таким залишався аж до середини XIX століття. Органами його самоуправління були міська рада, на чолі з бургомістром та судова лава, на чолі з війтом. Але всі вони цілком залежали від волі феодального магната – власника міста, голос якого був вирішальним як під час виборів керівників і членів міського самоврядування, так і в процесі їх діяльності. Були в історії Золочева й курйозні випадки. Вісімнадцяти річний молодик король Володислав, пізніше названий Варнєнчиком, примудрився програти місто у карти послідовно шести партнерам. Наші знання про давній Золочів були б менш ґрунтовними, якби не судові справи, котрі нові господарі вели між собою майже двісті років. Отже - субота. Перед нами відчиняються ворота і ми поринаємо в атмосферу старовинного замку. Бачимо, як учасники готуються до турніру, одягаючи сталеві обладунки. Мій обладунок важить 20 кілограмів – розповідає Денис Курилов з „Галицького лева”. Це середня вага лицарського обладунку, оскільки лати інших бійців важать від десяти до тридцяти кілограмів. Всі обладунки виготовляються самостійно і на замовлення членами історичних клубів з різних міст. Близько обіду на великому полі починаються масові бої. Всі учасники діляться на дві команди і сходяться у жорстокому та небезпечному протистоянні. Відразу після бою двоє з учасників відправляються до шпиталю. Це не дивно, адже зброя, що використовується в боях, створена з важкої сталі, наприклад алебарди „Галицького лева” важать понад п’ять кілограмів, а велика дворучна сокира „Швидкого страуса” біля трьох. Після тривалих боїв, наче контраст землі із небом, всіх вразили танці прекрасних дам. Особливий успіх у публіки отримав танець на пісню „Crazy frog” Сонце повільно пливе на захід, проте учасники все ще готові до бою і на радість публіки розпочинаються довгоочікувані лицарські поєдинки. Найвідважніші лицарі озброюються мечами та щитами і виходять змагатися за головний приз – золоту булаву. Впродовж двох днів панове лицарі билися чесно й доблесно, як билися їх пращури. Вогні вечірнього шоу завершало дійство. Найбільше впродовж двох днів турніру нас вразили люди, що приїхали до Золочева. Тут ми побачили людей абсолютно різних культур та професій, віку і соціального стану, однаково закоханих у лицарство і старовину. Вони роз’їдуться по домах, знімуть обладунки, і ззовні будуть виглядати як всі. Та не перестануть бентежити душу дзвін клинків, навальність атак і мрії про нові зустрічі у Замку. NAGIEV & Antichrist